История одной песни(версия2)

Версия вторая
Махновская





Уже в середине 90-х, в этноэкспедиции на юге Украины, Александром Грибом[1] был найден и записан украиноязычный вариант повстанческой песни. И ещё в 1918-20 годах она звучала в украиноязычном варианте, так как в то время 98 % войска Махнобыли украинцами.

ЛЮБО, БРАТЦІ, ЛЮБО

Як батько заграє, ворог враз ридає.
То іти до кого молодому козаку.
Червоні ліворуч, білії праворуч.
Піду я до батька на гражданськую війну.

Любо, братці, любо, любо, братці, жить.
З нашим отаманом не приходиться тужить.

Із-за балки лунко, лунко в береги
Вдарили одразу короткії батоги.
Батько нахилився, коня у кар’єр.
«Висікти сволоту!» — цівку плечем впер.

Любо, братці, любо, любо, братці, жить.
З нашим отаманом не приходиться тужить.

А першая куля, а першая куля
Порснула по мні, та спасли ремні.
А другая куля, а другая куля
Вранила коня, ще й за світа дня.

Любо, братці, любо, любо, братці, жить.
З нашим отаманом не приходиться тужить.

А третяя куля, а третяя куля
Зранила мене, мого коня нехай мине.
Як терпець урвався, вже не налякать.
Тільки б дотягнутися, а на смерть начхать.

Любо, братці, любо, любо, братці, жить.
З нашим отаманом не приходиться тужить.

Несумуйте батьку, нічого пенять
Ті хто виноваті вже навіки сплять
А що да не владнале та не домайстрували
Буде тго зілля нащим дітям дорубать

Любо, братці, любо, любо, братці, жить.
З нашим отаманом не приходиться тужить.

Годі на сьогодні, батько, храбрувать,
Коні натомились, хлопці хочуть спать.
Нічого не шкода, ні врага-ірода
Шкода лише волі та буланого коня.

Любо, братці, любо, любо, братці, жить.
З нашим отаманом не приходиться тужить.